|
Перше послання до Корінтян |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен, |
| 2 Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім'я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого: |
| 3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. |
| 4 Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі, |
| 5 бо ви в ньому всім збагатились, - усяким словом і всяким знанням, |
| 6 згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами. |
| 7 Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об'явлення Господа нашого Ісуса Христа, |
| 8 який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа. |
| 9 Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим. |
| 10 Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці. |
| 11 Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. |
| 12 Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я - Павлів, а я - Аполлосів, а я -Кифин, а я - Христів.» |
| 13 Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися? |
| 14 Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая, |
| 15 щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім'я. |
| 16 Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого. |
| 17 Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. |
| 18 Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. |
| 19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! |
| 20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? |
| 21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. |
| 22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - |
| 23 ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, |
| 24 а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість. |
| 25 Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили. |
| 26 Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; |
| 27 але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, - |
| 28 і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, |
| 29 щоб жадне тіло не величалося перед Богом. |
| 30 Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням, |
| 31 щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.» |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Та я, коли прийшов до вас, брати, - не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. |
| 2 Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого. |
| 3 Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; |
| 4 слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили, |
| 5 щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій. |
| 6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, - не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; |
| 7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; |
| 8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави, |
| 9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» |
| 10 Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. |
| 11 Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. |
| 12 Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; |
| 13 про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи. |
| 14 Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється. |
| 15 Духовна ж - судить усе, а її ніхто не судить. |
| 16 «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. |
| 2 Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, |
| 3 бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди? |
| 4 Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди? |
| 5 Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. |
| 6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, |
| 7 так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує. |
| 8 І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом. |
| 9 Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля. |
| 10 За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. |
| 11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. |
| 12 Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, - |
| 13 кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. |
| 14 І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; |
| 15 а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь. |
| 16 Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? |
| 17 Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви. |
| 18 Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим; |
| 19 бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»; |
| 20 і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.» |
| 21 Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: |
| 22 чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше, |
| 23 ви ж Христові, а Христос - Божий. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих. |
| 2 Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний. |
| 3 Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу. |
| 4 Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить - це Господь. |
| 5 Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. |
| 6 А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого. |
| 7 Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав? |
| 8 Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали! |
| 9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. |
| 10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести. |
| 11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось. |
| 12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; |
| 13 нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. |
| 14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. |
| 15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. |
| 16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками. |
| 17 Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві. |
| 18 Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше. |
| 19 Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу. |
| 20 Бо царство Боже не у слові, а в силі. |
| 21 Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности? |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Взагалі чути між вами про розпусту, і то про таку розпусту, якої і між поганами нема - що хтось має за жінку батькову жінку! |
| 2 Ви ж наповнилися гордощами, хоч повинні б сумувати, щоб виключити з-поміж себе того, хто допустився цього вчинку! |
| 3 Бо я, - неприявний тілом; але присутній духом, - уже засудив, немов би був присутній, того, хто таке вчинив, |
| 4 коли в ім'я Господа нашого Ісуса зберетесь ви і дух мій, силою Господа нашого Ісуса |
| 5 видати такого сатані на погибіль тіла, щоб спасся дух у день Господній. |
| 6 Недобра ваша хвальба! Хіба не знаєте, що трохи закваски заквашує усе тісто? |
| 7 Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. |
| 8 Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди. |
| 9 Я вам писав був у листі не мати стосунків з розпусниками, |
| 10 - не взагалі з розпусниками цього світу, чи то з зажерливими, чи з грабіжниками, чи з ідолопоклонниками, бо вам довелося б вийти з цього світу. |
| 11 А написав я вам, щоб ви не мали зносин з тим, що, називаючи себе братом, є розпусник чи зажерливий, чи ідолопоклонник, чи злоріка, чи п'яниця, чи грабіжник; з таким - навіть не їсти! |
| 12 Чого б я мав тих, що осторонь, судити? Хіба ж ви самі не судите тих, що з нами? |
| 13 Тих же, що осторонь, Бог буде судити. Виключіть злого з-поміж себе! |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Чи сміє хтось із вас, мавши справу до іншого, судитися перед неправедними, замість перед святими? |
| 2 Хіба не знаєте, що святі будуть світ судити? А коли ви будете світ судити, то чи ж не достойні ви судити куди менші справи? |
| 3 Хіба не знаєте, що ангелів будемо судити? Оскільки більше життєві справи! |
| 4 Коли, отже, маєте суди про життєві справи, настановляєте (суддями) таких, що за ніщо вважаються у Церкві. |
| 5 Кажу це вам на сором! Хіба нема між вами ні одного мудрого, що міг би розсуджувати між братами своїми? |
| 6 А то брат з братом судиться, а й перед невірними! |
| 7 Вже це взагалі для вас пониження, що судитеся між собою. Чого б вам радше не стерпіти кривди? Чого б вам радніш не зазнавати здирства? |
| 8 Ви ж, навпаки, самі кривдите та обдираєте, та ще й братів! |
| 9 Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, |
| 10 ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують. |
| 11 І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога. |
| 12 «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною. |
| 13 «їжа для живота, і живіт для їжі!» Бог же одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. |
| 14 Бог же і Господа був воскресив - та й нас воскресить своєю силою. |
| 15 Хіба не знаєте, що тіла ваші - члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, - зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде! |
| 16 Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, - каже, - двоє одним тілом.» |
| 17 Хто ж пристає до Господа, є одним духом. |
| 18 Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, єе поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла. |
| 19 Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. |
| 20 Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі! |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 А відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. |
| 2 Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка. |
| 3 Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка - чоловікові. |
| 4 Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка. |
| 5 Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. |
| 6 Говорю це як раду, а не як наказ. |
| 7 Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один - такий, а другий - інший. |
| 8 Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; |
| 9 але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися. |
| 10 Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка; |
| 11 коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки! |
| 12 А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. |
| 13 І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає. |
| 14 Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі. |
| 15 Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі. |
| 16 Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку? |
| 17 А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах. |
| 18 Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується. |
| 19 Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих. |
| 20 Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав. |
| 21 Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства; |
| 22 бо раб, покликаний у Господі - Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа. |
| 23 Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей. |
| 24 Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний. |
| 25 Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір'я. |
| 26 Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути. |
| 27 А зв'язаний ти з жінкою? Не шукай розв'язатись. Розв'язаний від жінки? Не шукай жінки. |
| 28 Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, - мені ж вас жалко. |
| 29 Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали, |
| 30 і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали, |
| 31 і ті, що користуються цим світом, немов би не користувались, бо проминає образ світу цього. |
| 32 Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; |
| 33 а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, |
| 34 і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. |
| 35 Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа. |
| 36 Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується. |
| 37 Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. |
| 38 Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще. |
| 39 Жінка - прив'язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було. |
| 40 Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Щождо ідоложертовного м'яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує. |
| 2 Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати. |
| 3 Якже хтось любить Бога, той спізнаний ним. |
| 4 Отже, відносно споживання ідоложертовного м'яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного. |
| 5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, - їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, - |
| 6 для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через нього. |
| 7 Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м'ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться. |
| 8 Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. |
| 9 Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. |
| 10 Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви? |
| 11 Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер. |
| 12 Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа. |
| 13 Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м'яса, щоб не спокушувати мого брата. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? |
| 2 Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства. |
| 3 Ось моя оборона перед тими, що мене судять. |
| 4 Хіба ми не маємо права їсти й пити? |
| 5 Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа? |
| 6 Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати? |
| 7 Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада? |
| 8 Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? |
| 9 Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів? |
| 10 Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того. |
| 11 Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне? |
| 12 І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій. |
| 13 Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника? |
| 14 Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити. |
| 15 Та я нічого не користав з того і не пишу на те, щоб так було зо мною. Волію бо радше вмерти, ніж щоб хтось знівечив оту славу мою. |
| 16 Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії. |
| 17 Коли б я робив це власновільно, я мав би нагороду; якже ж це не з власної волі, то я виконую доручену роботу. |
| 18 Яка ж тоді для мене нагорода? - Та, що, проповідуючи Євангелію, я її викладаю даром, щоб не користуватися правом, яке з Євангелії маю. |
| 19 Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. |
| 20 Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, - хоч сам я не під законом, - щоб тих, що під законом, придбати. |
| 21 Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. |
| 22 Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. |
| 23 Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. |
| 24 Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! |
| 25 Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний. |
| 26 Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи, |
| 27 а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним. |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Не хочу бо, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, |
| 2 що всі христились у Мойсея, у хмарі та в морі, |
| 3 що всі їли ту саму духовну страву, |
| 4 що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі - скеля ж був Христос. |
| 5 Одначе, багато з них були не боговгодні, тому вони й полягли в пустині. |
| 6 А сталося це, щоб нам бути прикладом, щоб ми лихого не пожадали, як вони пожадали. |
| 7 Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: «Народ сів їсти й пити, а потім устали забавлятись.» |
| 8 Ані не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх за один день двадцять три тисячі. |
| 9 Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, то й від гадюк загинули. |
| 10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, то й від губителя загинули. |
| 11 Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. |
| 12 Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. |
| 13 Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. |
| 14 Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. |
| 15 Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. |
| 16 Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? |
| 17 Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. |
| 18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? |
| 19 Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? |
| 20 Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. |
| 21 Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. |
| 22 Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього? |
| 23 Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує. |
| 24 Ніхто хай не шукає для себе користи, лише - для другого. |
| 25 Їжте все, що на торговиці продається, нічого не розпитуючися заради сумління; |
| 26 Господня бо земля та її повнота. |
| 27 Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління. |
| 28 Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» - не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління; |
| 29 сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням? |
| 30 Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую? |
| 31 Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу! |
| 32 Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви. |
| 33 Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа. |
| 2 Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам. |
| 3 Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці - чоловік, а голова Христові - Бог. |
| 4 Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову. |
| 5 А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена. |
| 6 Бо коли жінка не покривається, нехай обстрижеться. А коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається. |
| 7 Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа, жінка ж - слава чоловіка; |
| 8 бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка, |
| 9 і не чоловіка створено для жінки, а жінку для чоловіка. |
| 10 Тому жінка мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів. |
| 11 Одначе, в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, |
| 12 бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, а все від Бога. |
| 13 Розсудіть самі: Чи ж воно личить жінці непокритій молитися до Бога? |
| 14 Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього сором. |
| 15 А коли жінка запускає довге волосся, то це для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала. |
| 16 Коли ж хто сперечатися хоче, - то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі. |
| 17 Робивши ж вам оці зауваження, не можу я вас похвалити за те, що ваші сходини виходять вам не на добро, а на зло. |
| 18 Найперше бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, - роздори постають між вами; і я цьому почасти вірю, |
| 19 бо мусять бути у вас єресі, щоб виявилися випробувані між вами. |
| 20 Ваші сходини не є - споживання вечері Господньої. |
| 21 Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто п'яний. |
| 22 Хіба не маєте домів, щоб їсти - пити? Чи може хочете зневажати Божу церкву, і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю. |
| 23 Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб |
| 24 і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» |
| 25 Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» |
| 26 Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. |
| 27 Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. |
| 28 Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. |
| 29 Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є. |
| 30 Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. |
| 31 Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. |
| 32 Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом. |
| 33 Отож, брати мої, коли ви сходитеся їсти, один одного дожидайте. |
| 34 Як хтось голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, як прийду, розпоряджу. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Щождо духовних дарів, то я, брати, не хочу, щоб ви про них не знали. |
| 2 Ви знаєте, що коли ви були погани, вас до німих ідолів нестримно тягнуло. |
| 3 Тому вам заявляю: Ніхто, говоривши під впливом Духа Божого, не каже: Анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого. |
| 4 Є і між дарами різниця, але Дух той самий; |
| 5 різниця теж і між служінням, але Господь той самий. |
| 6 Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. |
| 7 Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. |
| 8 Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; |
| 9 іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; |
| 10 іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов. |
| 11 А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче. |
| 12 Так само, як тіло є одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос. |
| 13 Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. |
| 14 Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох. |
| 15 Коли б нога сказала: «Я не рука, отже не входжу у склад тіла», - то хіба через те не належала б до тіла? |
| 16 І коли б вухо сказало: «Я не око, отже не входжу у склад тіла», - то хіба через те воно не належало б до тіла? |
| 17 Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? |
| 18 Таж Бог розподілив члени - кожного з них - у тілі, як хотів. |
| 19 Якби все було одним членом, де було б тіло? |
| 20 Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло. |
| 21 Не може око руці сказати: «Ти мені непотрібна!» Чи голова ногам: «Ви мені непотрібні!» |
| 22 Бож члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші; |
| 23 і тим членам, що здаються непочесними в тілі, ми, власне, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої пошани; |
| 24 ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так уклав тіло, що дав більше чести нижчому членові, |
| 25 щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. |
| 26 І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. |
| 27 Ви ж - Христове тіло, і члени кожний зокрема. |
| 28 І деяких поставив Бог у Церкві: поперше - апостолів, подруге - пророків, потретє - учителів, потім - дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами. |
| 29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи всі учителі? Чи ж усі чудотворці? |
| 30 Чи ж усі мають дар ізціляти? Чи ж усі мовами говорять? Чи ж усі тлумачать? |
| 31 Дбайте пильно про ліпші дари. Я ж показую вам путь куди значнішу. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. |
| 2 Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо. |
| 3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. |
| 4 Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, |
| 5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; |
| 6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; |
| 7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. |
| 8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. |
| 9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. |
| 10 Коли настане досконале, недосконале зникне. |
| 11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. |
| 12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний. |
| 13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них - любов. |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж - дару пророцтва. |
| 2 А хто говорить мовами, той не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його не розуміє: він говорить духом таємні речі. |
| 3 Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду. |
| 4 Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. |
| 5 Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, - хібащо він пояснює, щоб Церква мала повчання. |
| 6 А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об'явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки? |
| 7 Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, а чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як розпізнавати, що грається на сопілці чи на гуслах? |
| 8 Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою? |
| 9 Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що ви говорите? Ви будете на вітер говорити! |
| 10 Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення. |
| 11 Та коли я не розумію значення слів, я буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужоземцем. |
| 12 Тим то й ви - коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, - старайтеся їх мати подостатком на збудування Церкви. |
| 13 Тож, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити. |
| 14 Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, а розум мій без плоду. |
| 15 Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, а й розумом буду молитись. Буду співати духом, а й розумом буду співати. |
| 16 Інакше бо, коли благословлятимеш духом, - то як проста людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли вона не знає, що ти кажеш? |
| 17 Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається. |
| 18 Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю; |
| 19 але в Церкві волію п'ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити й інших, ніж десять тисяч слів мовами. |
| 20 Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі. |
| 21 Написано в законі: «Чужими мовами й іншими устами я буду говорити до народу цього, та вони й так мене не послухають», - каже Господь. |
| 22 Так що мова знак не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж, - не для невіруючих, а для віруючих. |
| 23 Якщо, отже, зійдеться уся Церква разом і всі заходяться говорити мовами, а ввійдуть якісь неосвічені чи невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні? |
| 24 Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи неосвічений, його всі викривають, усі судять; |
| 25 тайни його серця стають явними, і, таким чином, він, упавши ниць на землю, поклониться Богові й заявить, що Бог є справді поміж вами. |
| 26 Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об'явлення, той мову, той пояснення - все хай буде для збудування! |
| 27 Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі. |
| 28 Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить. |
| 29 Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують. |
| 30 А як комусь з присутніх дано об'явлення, хай він перший мовчить. |
| 31 Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені. |
| 32 Духи пророків коряться пророкам, |
| 33 бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих, |
| 34 нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. |
| 35 Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити. |
| 36 Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло? |
| 37 Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, -це заповідь Господня. |
| 38 А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде. |
| 39 Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте, |
| 40 але все нехай діється пристойно й докладно. |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. |
| 2 Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо |
| 3 Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; |
| 4 що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; |
| 5 що з'явився Кифі, потім дванадцятьом; |
| 6 опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. |
| 7 Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам. |
| 8 А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені; |
| 9 бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. |
| 10 Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною. |
| 11 Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували. |
| 12 Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? |
| 13 Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. |
| 14 А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. |
| 15 І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. |
| 16 Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. |
| 17 А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших; |
| 18 отже, ті, що й померли у Христі, загинули. |
| 19 Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасніші з усіх людей. |
| 20 Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. |
| 21 Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. |
| 22 Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. |
| 23 І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу. |
| 24 Потім кінець, - коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу. |
| 25 Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги. |
| 26 Знищений буде останній ворог - смерть; |
| 27 бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе. |
| 28 Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому. |
| 29 Коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих? |
| 30 Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки? |
| 31 Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім. |
| 32 І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо. |
| 33 Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї. |
| 34 Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це. |
| 35 Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» |
| 36 Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. |
| 37 І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше. |
| 38 Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло. |
| 39 Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб. |
| 40 Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. |
| 41 Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. |
| 42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; |
| 43 сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; |
| 44 сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне. |
| 45 Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.» |
| 46 Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. |
| 47 Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба. |
| 48 Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. |
| 49 І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного. |
| 50 Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні - успадкувати нетління. |
| 51 Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося, |
| 52 раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося. |
| 53 Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя. |
| 54 І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою. |
| 55 Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» |
| 56 Жало смерти - гріх, а сила гріха - закон. |
| 57 Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. |
| 58 Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний. |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 А щодо збірки на святих, то робіть і ви так, як я був наказав Церквам галатським. |
| 2 Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити, щоб збірок не робити тоді, коли сам прийду. |
| 3 А коли прийду, пошлю тих, що їх ви вважатимете, з листами, щоб вони віднесли ваш дар у Єрусалим. |
| 4 Коли ж буде потрібно піти й мені самому, то вони підуть зо мною. |
| 5 Прийду ж до вас, як Македонію перейду, бо я крізь Македонію переходжу. |
| 6 А у вас, може, зупинюсь або й перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду. |
| 7 Я вас не хочу бачити тепер лиш у переході; надіюсь бо деякий час у вас перебути, коли те Господь дозволить. |
| 8 В Ефесі я перебуду до П'ятидесятниці, |
| 9 великі бо й широкі двері мені там відчинились, і супротивників багато. |
| 10 Як прийде Тимотей до вас, глядіть, щоб почувавсь у вас безпечно, бо він, як і я, робить діло Господнє. |
| 11 Нехай, отже, ніхто ним не легковажить; і відпровадьте його в мирі, щоб прийшов до мене, бо я з братами на нього чекаю. |
| 12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже його просив, щоб він пішов до вас із братами, та він не мав ніякої охоти тепер прибути; прийде, як буде догідний час. |
| 13 Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. |
| 14 Нехай усе у вас діється в любові. |
| 15 А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; |
| 16 то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. |
| 17 Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, |
| 18 бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких. |
| 19 Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. |
| 20 Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. |
| 21 Привіт моєю рукою, Павловою. |
| 22 Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» |
| 23 Благодать Господа Ісуса з вами! |
| 24 Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі! |
